Притча....
Жив колись непереможний воїн, який любив, при нагоді, показати свою силу. Він викликав на бій всіх прославлених богатирів і майстрів бойових мистецтв і завжди перемагав.
Одного разу він почув, що недалеко від його села високо в горах оселився пустельник - великий майстер рукопашного бою. Пішов богатир шукати відлюдника, щоб ще раз довести, що сильнішої за нього немає в світі людини. Добрався воїн до житла пустельника і завмер у подиві. Думав він зустріти могутнього бійця, а побачив худого старого,який вправлявся перед хатиною в старовинному мистецтві вдоху і видиху.
- Невже ти і є та людина, яку народ прославляє як великого воїна? Воістину людська чутка сильно перебільшила твою силу. Та ти не зможеш навіть зрушити з місця кам'яну брилу, на якій стоїш, а я, якщо захочу, можу підняти її і навіть віднести в бік, - презирливо сказав богатир.
- Зовнішність буває оманлива, - спокійно відповів старий. - Ти знаєш, хто я, а я знаю, хто ти, і навіщо ти сюди прийшов. Кожного ранку я йду в ущелину і приношу звідти кам'яну брилу, яку і розбиваю головою в кінці моїх ранкових вправ. На твоє щастя, сьогодні я ще не встиг цього зробити, і ти можеш показати своє вміння. Ти ж хочеш викликати мене на двобій, а я просто не буду битися з людиною, яка не зможе зробити таку дрібницю.
Бадьорий богатир підійшов до каменя,і що було сили вдарив його головою...... і впав мертвим.
Вилікував добрий старий невдалого воїна, а потім довгі роки навчав його рідкісного мистецтва - перемагати розумом, а не силою. :)
Немає коментарів:
Дописати коментар